Menu
Екологія в регіонах: відкладено до «після війни»

Екологія в регіонах: відкладено до «після війни»

За всю історію України екологія завжди залишалася другорядним питанням державної політики. Увага до проблем навколишнього середовища була прикута лише у разі реальної загрози екологічної катастрофи чи будь-якого надзвичайного стану. Після початку війни ситуація ще більше посилилася – фінансування екології помітно поменшало.

А тим часом масштаби екологічних проблем у країні лише наростають.

Київ в диму

На початку вересня внаслідок кількох великих пожеж весь Київ був затягнутий густим смогом. Ситуація посилилася безвітряною погодою і тим, що дим не розсіювався, концентруючись біля землі. Через перевищення ГДК шкідливих речовин усі школи та дитсади столиці були закриті на 2 дні. Критична ситуація протрималася у Києві менше тижня, проте викликала чималий резонанс.

В Одесі зникає Куяльник

Знаменитий Куяльницький лиман довгий час мелів, залишаючи по собі соляну пустелю. З минулого року у водойму почали закачувати морську воду, щоб уникнути пересихання. Проте за минуле літо лиман знову помілів.

На думку екологів, проблема полягає у надмірній кількості гребель на річці Великий Куяльник. Також тут відбувається неконтрольований видобуток піску, через які водоносні горизонти опустилися набагато нижче за рівень верхів'я лиману. Сьогодні соляна пустеля, що залишилася на місці лиману, знищує сільськогосподарські угіддя, оскільки сіль розносить вітром.

Дніпровський зсув

У Дніпрі через складні ґрунти та відсутність зливових каналізацій час від часу трапляються зсуви ґрунту. Наприклад, 17 серпня в одному з районів міста, на території АТК стався провал ґрунту завглибшки 10 метрів. Незважаючи на те, що площа “ями” становила 560 метрів, ніхто не постраждав.

Але, місто Дніпро пам'ятає і масштабні трагедії, пов'язані з цим явищем. Великий зсув стався 6 червня 1997 року. Тоді на ж/м Тополя під землю повністю пішов багатоквартирний житловий будинок, а також школа та дитячий садок. Напередодні пройшла сильна злива, яка і спровокувала зрушення ґрунтів. За офіційними даними, внаслідок НП тоді загинула одна людина - чоловік якраз перебував в епіцентрі зсуву ґрунту.

Біч Миколаєва - масовий мор риби

Майже щоліта на Миколаївщині фіксують масовий мор риби у річках та лимані. У зв'язку з підвищенням температури у водах Південного Бугу та Бузького лиману зменшується кількість кисню, від чого масово гине риба.

Причиною загибелі вчені називають "цвітіння" водойм, викликане синьо-зеленими водоростями. Крім того, останнім часом у Південному Бузі підвищився рівень кислотності води. Це відбувається через скидання неочищених або погано очищених стічних вод. У річку потрапляє велика кількість хімічних речовин - складових миючих засобів.

У Маріуполі меткомбінат вбиває море

Азовське море, що колись займало перші позиції у світі за обсягами улову риби на квадратний метр площі, сьогодні переживає екологічну катастрофу. З 40 видів промислів риб залишилося лише три — хамса (тюлька), пелінгас та бичок. При цьому обсяги їхнього вилову катастрофічно скорочуються.

Екологи звинувачують у цьому промислові підприємства. У Маріуполі головний забруднювач Азовського моря – металургійний комбінат “Азовсталь” Групи Метінвест. Унікальний випадок у металургії: завод не має зворотного циклу використання води. Тобто, він черпає воду прямо з моря, використовує і, пропускаючи через фільтри, випускає воду в річку, щоб знову забрати нову порцію морської води. За даними місцевих ЗМІ, “Азовсталь” не сплачує державі за використання водних ресурсів, оскільки українське законодавство передбачає плату за використання лише річкової води. Такий нонсенс, як забір води з моря, законодавцями не розглядався. Внаслідок прорахунку в законодавстві дозволяє комбінату вбивати унікальне море абсолютно безкоштовно.

Крім того, шлакові відходи, які комбінат “Азовсталь” складує прямо на березі, з кожним роком все далі йдуть у море, отруюючи все живе довкола.

У Кривому Розі річка пофарбувалась у бордовий колір

На початку червня у Кривому Розі річка Саксагань набула яскравого буро-червоного відтінку в "Дубовому гаю". Тут на прилеглій до річки території розташовані будівля насосної станції та відстійники шахти “Батьківщина”. Причиною зміни кольору річки стала аварія на трубопроводі, через що забруднені шахтні води потрапили у відстійники і далі у річку. Можливий обсяг забруднених вод за офіційною версією компетентних служб становить 700 куб. м, а за версією Громадської спілки “Екологічна рада Криворіжжя” – 24 тис куб. м. Води Саксагані використовуються місцевим населенням для господарських потреб.

Під Львовом не можуть розібратися з великим звалищем сміття

Найбільшою екологічною проблемою Львівської області є Грибовицьке звалище. Розрахунковий термін експлуатації полігону вже давно вийшов. За роки незалежності України розібратися зі звалищем обіцяв практично кожен львівський мер та практично кожен голова Львівської ОДА. Втім, лише у серпні 2015 року почалася рекультивація, яка передбачає чотири етапи. Але сміттєзвалище все одно закриють ще не скоро.

На Донбасі

Для Донбасу екологічні проблеми були “на межі” ще до військових дій і, на щастя, досі вони не отримали будь-якого виходу у вигляді техногенних катастроф. Можна згадати кілька "гучних" екологічних страшилок. Насамперед, горлівський "Стирол", на якому нібито будь-якої миті від попадання снарядів міг спалахнути аміак. Пізніше з'ясувалося, що весь аміак був заздалегідь вивезений із підприємства. Щоправда, певною “бомбою” уповільненої дії залишається Горлівський хімічний казенний завод. На його території залишається невелика кількість мононітрохлорбензолу. Цю хімічну речовину в народі ще називають “кров'яною отрутою”. У разі розгерметизації сховищ це може призвести до серйозних екологічних наслідків. Також на території підприємства в повітропроводах залишається велика кількість чешуйованого тротилу.

У зв'язку з бойовими діями зберігався ризик вибуху на могильнику радіоактивних відходів, розташованому в Донецькому казенному заводі хімічних виробів. Однак, на щастя, цього не сталося.

Як бачимо, екологічних проблем у регіонах залишається чимало. Описані нами - лише мала частина серйозних питань, що вимагають термінового вирішення. І якщо продовжувати відкладати їх до «після війни», так може статися, що рятувати буде вже нічого.